Кафедра фізичної географії та геоекології
Про кафедру
Як самостійна кафедра фізичної географії була організована 1891 року. Свою сучасну назву кафедра отримала 1995 року – кафедра фізичної географії та геоекології. Така модернізація засвідчила зміну пріоритетів у навчально-науковій роботі кафедри, а саме – посилення природоохоронного та відновлювального складника у вивченні просторових систем, широке залучення для цього геоінформаційних технологій, математичного моделювання, міжнародного співробітництва у науковій, науково-практичній та освітній сфер.
Фундатором таких змін був завідувач кафедри (1995-2022 рр.) М.Д.Гродзинський – видатний український ландшафтний еколог, член-кореспондент НАН України, доктор географічних наук, професор, голова Асоціації ландшафтної екології України (IALE-Ukraine), член Національного комітету України з Програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”. М.Д. Гродзинський, як один з авторів концепції поліструктурності ландшафтів, обґрунтував теоретичні підвалини множинності форм стійкості геосистем і методику кількісного оцінювання такої стійкості та визначення геоекологічно безпечних норм антропогенних навантажень на ландшафти. Він істотно посилив міжнародне визнання та зв’язки кафедри, зокрема проводячи дослідження та викладаючи у провідних університетах Європи, США та Республіки Корея.
На сьогодні кафедра є провідною в Україні освітньою та науковою установою з проблем фізичної географії, геоекології, ландшафтної екології, географічних засад збереження та невиснажливого використання природних ресурсів, відновлення довкілля, екосистемних послуг, збереження біорізноманіття. На кафедрі працює 1 професор, 6 доцентів, 1 асистент, функціонує Центр сталих рішень GreenLabsKNU та навчальна лабораторія «Екології ландшафту».
Кафедра здійснює підготовку фахівців в галузі знань 10 – Природничі науки, за спеціальністю 106 – Географія в межах освітніх бакалаврських програм «Транскордонне екологічне співробітництво», «Природнича географія» та освітніх магістерських програм «Природнича географія», «Транскордонне природоохоронне співробітництво», а також за спеціальністю 103 – Науки про Землю в межах освітньої бакалаврської програми “Геоекологія та екосистемні послуги”.
Підготовка фахівців здійснюється за трьома освітніми рівнями.
На кафедрі здійснюється підготовка фахівців за спеціальністю 106 «Географія»
за освітнім ступенем бакалавра:
освітньо-професійна програма «Транскордонне екологічне співробітництво»
освітньо-професійна програма «Природнича географія», спеціалізації «Ландшафтне планування та екологічна експертиза» та «Екологія та дизайн ландшафту»
за освітнім ступенем магістра:
освітньо-наукова програма «Природнича географія»
освітньо-наукова програма «Транскордонне природоохоронне співробітництво»
На кафедрі здійснюється підготовка фахівців за спеціальністю 103 «Науки про Землю»
Перспективи та можливості
Під час підготовки фахівців головна увага зосереджена на геоекологічних дослідженнях довкілля та його складових, зокрема вивчаються такі напрямки:
- міжнародне та транскордонне співробітництво в галузі охорони довкілля та природоохорони,
- оцінка впливу на довкілля,
- стратегічна екологічна оцінка,
- поведінка забруднюючих речовин в ландшафтах,
- відновлення довкілля,
- екосистемні послуги,
- застосування геоінформаційних технологій та дистанційного зондування у дослідженнях ландшафтів та довкілля.
В процесі навчання студенти кафедри набувають професійних компетенцій, що дозволяють фахово проводити:
- аналіз даних про стан довкілля,
- ландшафтно-функціональне зонування територій,
- розробку комплексних планів просторового розвитку територій,
- управління природокористуванням регіону,
- проектування природоохоронних територій,
- прогнозування змін в компонентах ландшафту,
- маркетинг екосистемних послуг,
- дизайн ландшафтів та довкілля.
Випускники кафедри можуть обіймати посади аналітиків, менеджерів проектів, експертів-консультантів в установах та організаціях, що координують співробітництво, моніторинг та безпеку в галузі екології та охорони природи; закладах освіти; проектно-пошукових та науково-дослідних організаціях; органах державного та регіонального управління; виробничих та наукових установах; урядових та неурядових екологічних організаціях.